Мы выбираем, нас выбирают..(с)

Час нових правил та можливостей породжує нові проекти, нові продукти, нові послуги, нові ЗМІ (у сенсі кількості, а не концепції). Обслуговуючи Foyil на абонентській основі, ми працюємо як прес-офіс для клієнта. За день до нас надходить до 3-4 запитів від журналістів, з якими ми співпрацюємо вже більше року. Як правило, це бізнес видання, інформаційні агенції та профільні інтернет ресурси. У додаток до запитів зі звичних адрес все частіше приходять листи від незнайомих журналістів із незнайомих профільних електронних видань із проханням прокоментувати чи написати експертні колонки.

Утопія. Думаю, більшість PR-спеціалістів і не мріють про умови, які пропонують такі видання. Вони ж бо розуміють, що експертні коментарі та колонки відомих на ринку коментаторів формують їхній імідж, а з часом і репутацію вагомого та впливового ресурсу.

А ми, піарщики, стаємо перед дилемою посилати запит експерту чи ні, адже тут йдеться не лише про час, який він повинен витратити на коментар, а й про престиж видання, в яке відомий експерт пише свою точку зору. Адже кількість рідко сприяє якості, і не тому, що експерт не зможе писати багато і якісно, а тому, що писати для маловідомих видань означає зменшувати свою цінність для впливових ЗМІ.

Репутаційний аудит для PR

UAPR відкриває PR Café. Як на мене, ідея доволі продуктивна. Мене зразу ж зацікавила тема першої зустрічі.

Чому в PR така погана репутація? Як пропіарити піар (в організації, компанії (перед роботодавцем та колегами), суспільстві)?

Неодноразово у блогах PR-фахівців можна зустріти тезу: «теперішня криза – випробування PRщиків на профпридатність». Так, криза – це своєрідний репутаційний аудит для сфери зі зв’язків з громадськістю в Україні.

Але я тут не про це. Я тут про піар для піару у своїй компанії. Ділюся досвідом.

Пам’ятаю мій перший робочий день у якості in house спеціаліста. Мене знайомили з колективом, додаючи при цьому кожному новому колезі такі слова: «Тепер у нас є PR-менеджер. Нарешті у нас будуть тексти для брошур, на сайт і красиві листи для клієнтів». З одного боку, мене пробирало обурення, коли я чула цю «приказку», але з іншого – я в перший же день отримала картину розуміння функції PR-фахівця у компанії. Я знала, з чим мені доведеться боротися. На щастя, керівництво у компанії – доволі демократичне і схильне довіряти своїм працівникам. Я мала шанс почати з білого листа: сама собі написала job description, провела перзентацію для топ-менеджменту та керівників ключових відділів про суть та функції PR (на основі результатів репутаційного аудиту), розробила PR-стратегію на рік, побудувала PR-функцію з нуля, налагодила стосунки з цільовими журналістами, прописала інформаційну політику, зацікавила аналітиків та інших експертів коментувати на запит журналістів.
Вже за три місяці ми отримали перші результати, а за півроку деякі з цілей, які я поставила на рік, були досягнуті на 90%. Крім звіту з результатами роботи керівництво регулярно отримувало відгуки клієнтів про те, що останнім часом компанія стала такою популярною, що яку газету не відкриєш, на який інтернет-ресурс не зайдеш, скрізь Foyil. Були навіть випадки, коли нові клієнти приходили в компанію, бо прочитали статтю одного із наших експертів. Ситуацію підігрівав Сергій Лямець, кореспондент газети Экономические Известия, який щомісяця писав огляд PR-активності інвестиційних компаній.

Питання важливості PR у Foyil не стоїть.

Переконана, що потроху ми спільними зусиллями зможемо «відмити» свою професію, яка ще не встигла стати на прямі ноги, але вже чомусь замурзалася.