Реклама чи самопіар

Агентство «Автограф» проводить майстер-клас на тему: «Самопіар: за і за»:)

Ну як же ж не зайнятися самопіаром, коли ти маєш всі інструменти в руках, знаєш, як ними користуватися і крім того, це ще й демонстрація своїх знань та умінь.

Отож, маючи у своєму кошику необхідні пасочки для ліплення образу нового гравця на ринку комунікацій, а у голові потрібні для цього знання, демонструю, як це працює.

Беремо нові медіа. Що ми маємо?

1. Корпоративні блоги

2. Персональні блоги

3. Соціальні мережі

4. Slide Share

5. Коментарі в інформаційних ресурсах

6 Коментарі на професійних блогах

7. Контекстна реклама (Google adwords)

8. Корпоративний сайт

Зрозуміло, що це лише приклади, а можливостей існує багато.

Я вже бачу, як хтось із читачів червноніє від обурення: «яка зухвалість та самовпевненість». «Це не самопіар, це нічим не прикрита реклама!» А я відповідаю, якщо за вашими словами стоять справжні дії, які їх доводять, то скориставшися новими медіа ви перетворюєте рекламу у самопіар.

Кто тебе дал право разбазаривать народное добро?

Цікава стаття про те, як піарщики в нікуди витрачають гроші аби замилити очі інвесторам та стейкхолдерам. Приклади, що ілюструють позицію автора, є фактами. Не можу не погодитися із тим, що компанії у намаганні формувати позитивну репутацію проводять безліч різнопланових проектів. В результаті цих «шумових ефектів», на жаль, вони отримують не бажану репутацію, а імідж компанії та її керівництва як непослідовних у своїх словах та діях. Адже дуже часто всі ці проекти настільки різняться між собою, що й суперечать одне одному.

Спостерігаючи таку ж ситуацію на вітчизняному ринку PR, мене радує те, що ми перейшли від поняття «кількості розміщених статей» до «формування репутації». Ринок рухається і розвивається, і такі статті зайвий раз підтверджують це.

Дуже вірю, що ринок PR дійде до етапу свого розвитку, коли менеджмент компанії розумітитиме важливість послідовної комунікації протягом значного періоду часу, і не намагатиметься змінювати свою позицію кожного нового сезону чи навіть місяця. А PR-менеджери будуть у змозі планувати комунікацію стратегічно.

Послідовники Марії Приймаченко у сучасному дизайні

Для тих, хто не вживає кави зранку, але все ж таки хоче почувати себе бадьоро, пропонується новий засіб. Він зовсім не містить кофеїну чи ще там якихось шкідливих для організму речовин. Він корисний і дуже дієвий. Кому потрібно, будь ласка, користуйтеся.

Це дивовижний сайт, який крім послуг із пробудження заспаних офісних працівників вранці, пропонує ще й дизайн фірмових логотипів, етикеток, веб-сайтів і всякої всячини. Прошу звернути увагу на дизайнера, він унікальний! Свої шедеври дизайнер виконує у програмі Microsoft Word, яку досконало освоїв. Графічні зображення на кшталт фірмових персонажів він добуває з кліпарту, крім того доволі вміло працює із фотокамерою, знає всі принципи компазиції і кольороподілу. Потрібно віддати належне цьому майстру, адже свої послуги він надає майже безкоштовно.

Насправді ж, дуже хочеться вірити, що сайт – не сайт, а такий собі інструмент маркетингового дослідження, завданням якого є виявити рівень розуміння споживачами якості дизайнерських послуг.

…чтобы продать что-нибудь ненужное

Була якось на збіговиську редакторів преси та їхніх дизайнерів, на якому демонстрували прогресивну технологію «передачі» інформації. Інфографіка – так власне зветься ця технологія. Переконана, що для декого інфографіка видасться не такою вже й прогресивною. Для мене ж, той факт, що томи тексту запаковуються у одну інтерактивну картинку, стало в дивину. До того ж виявилося, що в Україні інфографіка ще не набула маштабного визнання через брак умільців та жаги українців до знань. Останнє мене дуже порадувало. Натомість, жителі західних країн, де технологія давно не є дивовижою, надають перевагу розгляданню картинок, а не читанню текстів.

Проте хлопці, що є ярими прибічниками інфографіки, впевнені - за нею майбутнє. На підтримку цієї ідеї один із присутніх редакторів висунув переконання, що чим далі, тим все важче і важче продаються друковані видання. Причина – брак часу у читачів. Зараз, як він виразився, головною ціллю друкованого видання є надати максимально корисну інформацію у максимально зручному форматі. Тому то й намагаються редактори розбивати, структурувати, ділити статті. Вставляти найважливіші цитати іншим шрифтом, виділяючи їх різними дизайнерськими прийомами, робити графічки та таблички, використовувати цікаві фото. Будь-що аби читач з першого погляду зацікавився інформацією. Одним словом робиться все можливе і неможливе, щоби продати текст.

Прикладом цього може слугувати останній номер журналу «Фокус», який так захопився продажем своїх текстів, що не поцурався поставити фото прем’єра та депутата Арсенія у інтимних стосунках у повному, як то кажуть, «неглеже».

Моя колега- юрист побачивши це фото, підбігла до мене із запитанням: «Навіщо видання таке роблять? Одне нецензурні слова на першій сторінці пише, інше непристойні фото ставить.»

Думаю, ми стаємо свідками зародження Інфографіки у нашій країні.

Станьте на голову і напишіть вірша

Творчий процес настільки індивідуальний, наскільки індивідуальна людина, яка у нього залучена. І настільки ж індивідуальні «драйвери» цього процесу.
Наприклад, я ніколи не почну писати, якщо поряд мене не стоїть зваблива чашка кави з молоком без цукру, і у навушниках не дає концерт хтось із рокерів. У повній тиші і без кавового допінгу зконцентрувати думки мені непросто. Навіть не сконцентрувати, а вибудувати їх у історію. А варто лише задати правильні умови, і всі думки знаходять своє місце, ніби ті частинки електирчного струму, які вишиковуються рівненькими рядами у провідку, коли його вмикають в розетку.

Одного з моїх колег потрібно «завести» якоюсь інформацією, байдуже позитивна вона, чи негативна. Він перкрасно пише як у захопленні, так і у роздратуванні.

Колишньому нашому дизайнеру просто життєво необхідно було вийти у парк чи просто навулицю і погуляти півгодини перед тим, як сідати створювати нову концепцію.

Комусь потрібна тиша і спокій, комусь навпаки галас і рух, і це не означає, що перший творить лише урівноважені і неемоційні речі, а у іншого – все бурхливе і яскраве.

Визначте свої оптимальні умови і творіть. Навіть, якщо вам для цього потрібно стати на голову чи проїхати два кілометри на велосипеді.

Не вірте своїм клієнтам

Запитання мають магічну силу – заганяти клієнта у стан задумливості або розгубленості.

Ситуація 1 – конструктивна. Запитання наштовхнуть на пошуки нових алгоритмів того, кому їх ставлять, а той, хто їх ставить отримує не лише потрібну йому інформацію, а й іноді готові ідеї для роботи.

Ситуація 2 – деструктивна. Той, хто ставить, ризикує або здатися невігласом, або нажити собі ворога.
Отже, ва-банк. І тому дуже часто, щоб уникнути Ситуації 2, підрядники запитання не ставлять.

Щоб вийти на ситуацію 1 потрібно дві умови: підрядник – «Фома-невіруючий» і клієнт – «Мислитель».

Отримавши як-небуть заповнений бріф, підрядник працює з тим, що є. «Клієнт же ж написав, йому видніше, що йому потрібно», - думає підрядник.

А чому би його не запитати, що він має на увазі, наприклад, написавши у графі бріфу «ціль рекламної кампанії» - привабити клієнтів. Чи тут йдеться про те, що за якийсь проміжок часу у компанії збільшиться кількість нових клієнтів; чи що вже існуючі клієнти почнуть замовляти додаткові послуги; чи потенційні клієнти захочуть, наприклад, лише проконсультуватися. Як видно, ціль - привабити клієнтів – може бути досягнута по-різному. Від формулювання цілі залежить розробка концепції кампанії і, зрозуміло ж, вибір інструментів, іншими словами, - ВСЕ.

Ваш клієнт у графі «конкуренти» пише: «всі інші веб-студії в Україні та закордоном», це говорить про те, що компанія не знає свого конкурентного середовища, не розуміє своїх переваг (або їх немає) та не має позиціонування. У неї великі проблеми. І починати, ймовірно, потрібно не з досягнення цілі «засвітитися в інтернеті», а з самоідентифікації компанії. І, навряд чи, агресивна інтернет-кампанія зможе допомогти вашому клієнту.

Отож, піддавайте сумніву все, що каже ваш клієнт, навіть і очевидні речі.

Мої роки - моє багатство

111 років якості - раз, 120 років захищеності - два, 190 років стабільності - продано!

Роки досвіду компанії - єдине, що може допомогти вижити у часи кризи. Так думають рекламісти Raiffeisen Bank Aval, Erste Bank та Schwartzkopf. (Гра: вгадайте, де чиє повідомлення)

Зрозуміло, що зараз банкам особливо важко. Вони, як ніхто інший, мусять щонайменше утримати клієнтів, не кажучи вже про залучення нових. На перший погляд, ключове повідомлення про досвід на ринку говорить про їхнє грошове здоров'я, але ж Goldman Sachs (139 років), Bear Stearns (85 років) їхні роки не допомогли: першого купили, а інший збанкрутував. Тому досвід - це відносна річ. Крім того, поважних гравців на всіх ринках - з головою, і месседж з роками є доволі очевидним. Причому, як правило, виграє той, у кого їх більше. От і виходить, що замість того аби вирізнитися, компанії в один голос заявляють одне і те ж саме. На додачу, повідомлення з роками перелазить з ринка на ринок, що вкотре підтверджує неоригінальність думки. Дивина!