Зазирнути у «завтра»

- Ну, а ТУТ, знаєш, доводиться бігти з усіх сил, щоб тільки залишатися на тому ж місці! Якщо ж хочеш потрапити у інше місце, тоді потрібно бігти принаймні удвічі швидше!
(Л. Керолл, «Аліса в Задзеркаллі»)


Бразиліа будувалася як місто майбутнього. Чи не вперше архітектори створювали місто у тандемі із соціологами та за всіма канонами містобудування. В основі проекту - концепція - птах із розправленими крилами. Діловий центр міста уособлює тіло птаха, житлові райони - крила. Розробці проекту та його втіленню передували безліч досліджень, що й зумовило народження власне такої концепції. За кілька років місто розвивається своїм власним шляхом, який не вписується у концепцію. Навколо міста з'являються хаотично збудовані будинки, які не лише не відповідають загальному стилю міста, а й змінюють його форму.
На додачу руйнується ідея рівності для всіх жителів, яку закладали автори: південне крило будували останнім і намагалися зробити якнайраніше і тому якість будинків була нижчою за будинки північного крила. Багатші селилися у північній частині міста, витисняючи бідніших у протилежне крило.

Дуже правильна і продуктивна концепція разом із точним плануванням, у якому враховані можливі відхилиння, може, як ми бачимо, не спрацювати. Чому? Невже спеціалісти - невмілі чи канони - помилкові?

Рекламна кампанія не приваблює клієнтів. В програмі реагування у кризових ситуаціях ніхто не передбачив нещасного випадку та смерті ключового працівника на робочому місці. Розсилка пропозицій потенційним клієнтам мала низьку ефективність.

У чому ж секрет? Як уникнути невдалого виконання та небажаних наслідків? Як прорахувати всі можливі відхилення?

Не люблю узагальнень, тому думаю, що у кожному окремому випадку існують свої обставини. Хоча, є один спільний елемент, який варто враховувати, розробляючи PR- стратегію, приймаючи рішення щодо рекламних носіїв чи визначаючи аудиторію, це - розвиток…ринку, професії, споживача, потреб..

Те що спрацьовує сьогодні і дає найбільший процент ефективності, завтра стане непотрібним. Ще вчора прес-конференція була найулюбленішим інструментом зв’язків зі ЗМІ, сьогодні це малоефективний інструмент.

Отож, на старт!

Творчість: все життя і одна мить

Скільки часу потрібно на створення концепції? Скільки часу потрібно для того, щоб у голові народилася ідея?

Все життя і одна мить.
Все життя, щоб створити "ідеятеку", і одна мить, щоб дістати потрібну ідею.

Хоча змальована мною ситуація видається ідеалістичною, все ж до неї потрібно прагнути..нехай і все життя:)

Я переконана, що постійне тренування мозку разом з читанням різнонаправленої літератури - оптимальний шлях до формування "ідеятеки". Зауважу, що списування рішень у інших творчість не виховує. Витрачати час на запам'ятовування чужих ходів та ідей - не варто. Чим раніше почати створювати свою власну "ідеятеку", тим швидше можна досягнути тієї миті, коли майже без зусиль можна виловити у себе в голові потрібну ідею.

Отож, запитання скільки можна вимірювати ефективність праці годинами не актуальне навіть для, як то кажуть, творчих професій.

Цікаво, що мається на увазі "творча професія"?

Важливі знаки

Випадково натрапила на дизайнерське рішення швейцарських франків, що й підштовхнуло мене продовжити тему креативності. Нам, звичним до фізій на банкнотах, доволі несподівано побачити зображення молекул крові, ба навіть цілих систем організму на грошах.
Зрештою, чому б і ні? Адже наші предки, що жили багато сотень років до нашої ери, зображали на монетах голови звірів (до речі, Білорусь активно переймає традиції давніх цивілізацій) та різні предмети. Це вже згодом перші особи держав карбували свої профілі на грошах для підсилення своєї значимості.

Оскільки, сьогодні зображення першої особи на банкнотах втратило своє першочергове значення, ми, покоління глобалізації, вправі ставити символи близькі нам. Маючи такі гроші на руках, важко абстрагуватися від тем, які піднімає світова спільнота.

Чесно кажучи, я ще ніколи не розглядала гроші як канал комунікації:)

p.s. На скільки функціональним є це дизайнерське рішення?

Креативність wth функціональність

Пам’ятаю, ще в Nords PR Ukraine ми кілька разів обговорювали питання креативності та її функцілональності. Чому клієнти схильні віддавати перевагу перевіреним та стереотипним проектам перед надкреативними та ультраекстраординарними рішеннями? Чому так боязко компанії ставляться до нестандартних проектів і на ряду з цим активно апелюють до стилю прийнятого на їхньому ринку та успішних кроках, зроблених їхніми конкуренти, причому одних і тих самих і всіма зразу?

Цікаво, це питання неготовності втратити частку грошей безрезультатно? Чи, можливо, страх бути невизнаним ринком та неприйнятим клієнтами, ба навіть обсміяним? А може, проекти, які присмачуються соусом «креативний», насправді лише примітивні замінники.

Думаю, якраз час визначитися, що мається на увазі під завозьканим словом «креативність».

Звертаю увагу на рядок – «..это творческая направленность, врожденно свойственная всем, но теряемая большинством под воздействием среды». У контексті цього поста трактую так: всі гравці ринку мають рівні шанси отримати творчі проекти та рішення завдань, але правила та обмеження того чи іншого ринку знешкоджують всі ці шанси.

А причім же тут функціональність?

«Це все дуже цікаво і красиво, але це не спрацює. Давайте зупинимося на тому проекті, про який я вам говорив. Ви бачили, що зробив ПромДромКромБанк? Дуже продуктивно, давайте і ми так само. Вони, напевно, вже й забули, що у них було на рекламі два роки тому».

Хочете вірте, а хочете ні – ситуація реальна. Змінена лише назва компанії та ринок.

Приклад показує, що у більшості замовників викревлено не лише розуміння значення креативності, а й значення функціональності розуміється неправильно. Я переконана, що вплив зображення рибок на рекламному постері на рівень поінформованості аудиторії не досліджувався ні в оригінальному випадку, ні у випадку з плагіатом. То ж на основі чого, було визначено, що рибки більш функціональні, ніж слони, наприклад?
Як на мене функціональність проекту – це його здатність досягти поставлених цілей та виконати завдання.

У мене тут на останок ще одне запитання назріло. А хто сказав, що креативність не може бути функціональною, а функціональність не повинна бути креативною?

p.s. Ідея креативності як об’єкт дослідження постійно фігурує на сайті Артемія Лєбєдєва, що не є дивним:) адже його студія займається дизайном. Мені імпонує його позиція щодо дизайну, а власне дизайн – це створення смислу, який вирішує завдання. Я б навіть сказала, що це оформлення смислу, що є функціональним.