вівторок, 25 серпня 2009 р.

Мы выбираем, нас выбирают..(с)

Час нових правил та можливостей породжує нові проекти, нові продукти, нові послуги, нові ЗМІ (у сенсі кількості, а не концепції). Обслуговуючи Foyil на абонентській основі, ми працюємо як прес-офіс для клієнта. За день до нас надходить до 3-4 запитів від журналістів, з якими ми співпрацюємо вже більше року. Як правило, це бізнес видання, інформаційні агенції та профільні інтернет ресурси. У додаток до запитів зі звичних адрес все частіше приходять листи від незнайомих журналістів із незнайомих профільних електронних видань із проханням прокоментувати чи написати експертні колонки.

Утопія. Думаю, більшість PR-спеціалістів і не мріють про умови, які пропонують такі видання. Вони ж бо розуміють, що експертні коментарі та колонки відомих на ринку коментаторів формують їхній імідж, а з часом і репутацію вагомого та впливового ресурсу.

А ми, піарщики, стаємо перед дилемою посилати запит експерту чи ні, адже тут йдеться не лише про час, який він повинен витратити на коментар, а й про престиж видання, в яке відомий експерт пише свою точку зору. Адже кількість рідко сприяє якості, і не тому, що експерт не зможе писати багато і якісно, а тому, що писати для маловідомих видань означає зменшувати свою цінність для впливових ЗМІ.

четвер, 6 серпня 2009 р.

Почім у вас PR?

Я вже й забула, працюючи корпоративним PR-спеціалістом у Foyil Group, що потенційні клієнти, шукуючи для себе агентство, починають із ціни, а не з опису очікуваного продукту. Останнім часом до нас приходять листи із запитаннями про розцінки на PR. Іноді питають, сільки коштує 1 штука (тобто написати один прес-реліз, провести одну прес-конференцію), а іноді просять зважити кілограм (ціна на PR-кампанію). Зауважу, що при цьому замовник не обтяжується конкретизувати замовлення.

Після року перерви роботи у агентстві такі листи – для мене дивина. Думаю, тому що я мала занадто високі очікування відносно дорослішання нашого ринку..
PR у нас до сих пір купується «по-штучно». І це – впевнена тенденція. Варто би замислитися над підлаштуванням до такої тенденції, але після вивчення запеклих баталій, надія, що ця тенденція швидкоплинна, знову відроджується. Адже, за словами героїв баталій, теперішні корпоративні піарщики - це неуспішні колишні журналісти, і вони тут ненадовго.