Народження "Автографа"

Кому цікаво дізнатися, як створювалося комунікаційне агентство "Автограф", читайте моє інтерв'ю на ProPR.

Реклама чи самопіар

Агентство «Автограф» проводить майстер-клас на тему: «Самопіар: за і за»:)

Ну як же ж не зайнятися самопіаром, коли ти маєш всі інструменти в руках, знаєш, як ними користуватися і крім того, це ще й демонстрація своїх знань та умінь.

Отож, маючи у своєму кошику необхідні пасочки для ліплення образу нового гравця на ринку комунікацій, а у голові потрібні для цього знання, демонструю, як це працює.

Беремо нові медіа. Що ми маємо?

1. Корпоративні блоги

2. Персональні блоги

3. Соціальні мережі

4. Slide Share

5. Коментарі в інформаційних ресурсах

6 Коментарі на професійних блогах

7. Контекстна реклама (Google adwords)

8. Корпоративний сайт

Зрозуміло, що це лише приклади, а можливостей існує багато.

Я вже бачу, як хтось із читачів червноніє від обурення: «яка зухвалість та самовпевненість». «Це не самопіар, це нічим не прикрита реклама!» А я відповідаю, якщо за вашими словами стоять справжні дії, які їх доводять, то скориставшися новими медіа ви перетворюєте рекламу у самопіар.

Кто тебе дал право разбазаривать народное добро?

Цікава стаття про те, як піарщики в нікуди витрачають гроші аби замилити очі інвесторам та стейкхолдерам. Приклади, що ілюструють позицію автора, є фактами. Не можу не погодитися із тим, що компанії у намаганні формувати позитивну репутацію проводять безліч різнопланових проектів. В результаті цих «шумових ефектів», на жаль, вони отримують не бажану репутацію, а імідж компанії та її керівництва як непослідовних у своїх словах та діях. Адже дуже часто всі ці проекти настільки різняться між собою, що й суперечать одне одному.

Спостерігаючи таку ж ситуацію на вітчизняному ринку PR, мене радує те, що ми перейшли від поняття «кількості розміщених статей» до «формування репутації». Ринок рухається і розвивається, і такі статті зайвий раз підтверджують це.

Дуже вірю, що ринок PR дійде до етапу свого розвитку, коли менеджмент компанії розумітитиме важливість послідовної комунікації протягом значного періоду часу, і не намагатиметься змінювати свою позицію кожного нового сезону чи навіть місяця. А PR-менеджери будуть у змозі планувати комунікацію стратегічно.

Послідовники Марії Приймаченко у сучасному дизайні

Для тих, хто не вживає кави зранку, але все ж таки хоче почувати себе бадьоро, пропонується новий засіб. Він зовсім не містить кофеїну чи ще там якихось шкідливих для організму речовин. Він корисний і дуже дієвий. Кому потрібно, будь ласка, користуйтеся.

Це дивовижний сайт, який крім послуг із пробудження заспаних офісних працівників вранці, пропонує ще й дизайн фірмових логотипів, етикеток, веб-сайтів і всякої всячини. Прошу звернути увагу на дизайнера, він унікальний! Свої шедеври дизайнер виконує у програмі Microsoft Word, яку досконало освоїв. Графічні зображення на кшталт фірмових персонажів він добуває з кліпарту, крім того доволі вміло працює із фотокамерою, знає всі принципи компазиції і кольороподілу. Потрібно віддати належне цьому майстру, адже свої послуги він надає майже безкоштовно.

Насправді ж, дуже хочеться вірити, що сайт – не сайт, а такий собі інструмент маркетингового дослідження, завданням якого є виявити рівень розуміння споживачами якості дизайнерських послуг.

…чтобы продать что-нибудь ненужное

Була якось на збіговиську редакторів преси та їхніх дизайнерів, на якому демонстрували прогресивну технологію «передачі» інформації. Інфографіка – так власне зветься ця технологія. Переконана, що для декого інфографіка видасться не такою вже й прогресивною. Для мене ж, той факт, що томи тексту запаковуються у одну інтерактивну картинку, стало в дивину. До того ж виявилося, що в Україні інфографіка ще не набула маштабного визнання через брак умільців та жаги українців до знань. Останнє мене дуже порадувало. Натомість, жителі західних країн, де технологія давно не є дивовижою, надають перевагу розгляданню картинок, а не читанню текстів.

Проте хлопці, що є ярими прибічниками інфографіки, впевнені - за нею майбутнє. На підтримку цієї ідеї один із присутніх редакторів висунув переконання, що чим далі, тим все важче і важче продаються друковані видання. Причина – брак часу у читачів. Зараз, як він виразився, головною ціллю друкованого видання є надати максимально корисну інформацію у максимально зручному форматі. Тому то й намагаються редактори розбивати, структурувати, ділити статті. Вставляти найважливіші цитати іншим шрифтом, виділяючи їх різними дизайнерськими прийомами, робити графічки та таблички, використовувати цікаві фото. Будь-що аби читач з першого погляду зацікавився інформацією. Одним словом робиться все можливе і неможливе, щоби продати текст.

Прикладом цього може слугувати останній номер журналу «Фокус», який так захопився продажем своїх текстів, що не поцурався поставити фото прем’єра та депутата Арсенія у інтимних стосунках у повному, як то кажуть, «неглеже».

Моя колега- юрист побачивши це фото, підбігла до мене із запитанням: «Навіщо видання таке роблять? Одне нецензурні слова на першій сторінці пише, інше непристойні фото ставить.»

Думаю, ми стаємо свідками зародження Інфографіки у нашій країні.