Кожного року в цей час проходить набір студентів на програми CIPR в МІБ. Я перевіряю есе для вступу та проводжу інтерв’ю з кандидатами. Дуже захоплює спостерігати за тим, як PR-професіонали (більшість кандидатів заробляє на прожиття PR) відносяться до своєї професії. Переконана, що це хороший показник рівня розвитку українського PR.
Відношення, зрозуміло ж, відрізняються в залежності від індивідуального досвіду. Від захоплення і поклоніння професії через брак практики до скептичного сприяняття фаху як засобу заробити. Останнє пояснюється кандидатами реаліями PR ринку та українською ментальністю.
В цьому контексті, на їхню думку, PR – це виключно інструмент, за допомогою якого досягаються цілі компанії – збільшити прибутки. Хоча не виключається, що PR також якимось чином впливає на репутацію. На жаль, між першою та другою тезою зв’язок втрачається. Досвіду не вистачає. Скоріше за все потрібно підчитати якусь книжку.
Жорсткі практики також з легкістю вимірюють ефективність PR. Якщо хтось не знає, є такий собі показник ROI, який вираховується просто.
І кому яке діло, що рекламний еквівілент – це не ROI, зате звучить авторитетно. Книжки хай читають теоретики, а практикам потрібно заробляти на PR.
Немає коментарів:
Дописати коментар